ПРО РОЗРЫВ ДОГОВОРА ЭЛЕКТРОННОЙ ОТЧЁТНОСТИ


Останнім часом все почастішали випадки отримання платниками податків листів від контролюючого органу щодо одностороннього розірвання договору про визнання електронних документів.


Також отриманню таких рішень передує неприйняття електронної звітності. Постають питання: чи дійсно податкова має право розірвати такий договір в односторонньому порядку? Чи не знаходження платника податків за юридичною адресою є підставою для розірвання договору?

Контролюючі органи не мають права приймати рішення про одностороннє розірвання договорів, крім випадків, якщо не подано нового посиленого сертифіката відкритого ключа або в разі зміни місця реєстрації.

Такі рішення податкової необхідно оскаржувати.

 До звернення з позовом ДО СУДУ необхідно звернутись  ДО  ДПІ посилаючись на норми ст. 49 Податкового кодексу України, ст. 40 Конституції України, ст. ст. 1, 15 Закону України «Про звернення громадян», ст.ст. 2, 5, 20, Закону України «Про інформацію», ст.ст. 1, 3, 4, 15, 20, Закону України «Про доступ до публічної інформації», просили надати відповідь на такі питання:

  1. На якій підставі було припинено прийом податкової звітності та реєстрація податкових накладних, починаючи з «__» ______ 2012 р.
  2. Якщо підставою заборони у прийнятті звітності є розірвання договору, то вказати, яким пунктом договору це передбачено.
  3. Надати примірник договору ДПСУ з ТОВ «______», на підставі якого приймалась по електронній пошті податкова звітність та виконувалась реєстрація податкових накладних «__» ______ 2012 р.

У даному запиті також зазначалося, що оскільки мотивованої усної відповіді від податківців отримано не було, то у разі ненадання письмової відповіді на дані питання це з нашого боку буде розцінюватись, як виявлення неправомірних рішень і дій посадових і службових осіб, що стане підставою для звернення до суду для їх оскарження.

Відповіді, на наше здивування, довго чекати не довелось. Незабаром ми отримали листа, в якому зазначалась підстава блокування прийому звітності засобами електрон­ного зв’язку: «У зв`язку з відсутністю платника за місце­знаходженням». І, звичайно ж, без зазначення жодної норми закону, яка б надавала право Податковій вчиняти такі дії у даному випадку.

Отримана відповідь викликала у нас не лише шквал обурення, а почуття сорому за державні органи, які у своїй діяльності керуються не законом, а незрозуміло чим. Здається, що державні службовці – це просто гравці в лотерею, підприємства обирають навмання, виставляючи дев’ятий стан про незнаходження підприємства, не виходячи зі свого кабінету.

 Отже, вважаючи дану підставу необґрунтованою та неправомірною, підприємством було подано до ДПІ Скаргу на неправомірні дії службових осіб.

 

 У даній скарзі зазначалось:

 «Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними.

 Як вбачається з відомостей ЄДР, місцезнаходження ТОВ «_____» зазначено: ______________. «__» ______ 2012 р. Товариством підтверджено відомості про юридичну особу.

Таким чином, твердження, що ТОВ «_____» відсутнє за місцезнаходженням, не відповідає дійсності та спростовується відомостями з ЄДР.

 Також, відповідно до умов договору про визнання електронних документів, а саме розділу 3 пункту 3 підпункту 3.1., ДПІ як сторона договору зобов`язана забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді Платника податків у терміни, визначені законодавством для податкових документів в паперовому вигляді, та їх комп`ютерну обробку.

 Звертаємо увагу, що розділом 3 пункту 4 підпункту 4.1., 4.2. договору, де чітко викладені права органу ДПС,

не передбачено право на блокування прийому звітності засобами електронного зв’язку (в тому числі і у зв`язку з відсутністю юридичної особи за місцезнаходженням).

 Враховуючи все вищезазначене, вважаємо, що Вами грубо порушуються права ТОВ «______», оскільки неправомірні дії щодо блокування прийому звітності та реєстрації податкових накладних засобами електронного зв’язку позбавляють ТОВ «______» виконання ним свого обов’язку, встановленого Податковим кодексом України, щодо подання податкової звітності у встановлений законом строк та реєстрацію виданих податкових накладних.

 

 На підставі зазначеного, – ПРОШУ:

 Розглянути скаргу по суті порушених в ній питань.

  1. Притягнути винних осіб до відповідальності за неправомірні дії.
  2. Негайно розблокувати прийом звітності засобами електронного зв’язку.

 Відповідно до даної скарги, був доданий витяг з офіційного веб-сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html), в якому чітко зазначена дата підтвердження відомостей про юридичну особу.

 Після вчинення вказаних дій та при наявності достатніх належних доказів порушення Ваших прав і неправомірності дій, або бездіяльності посадових осіб податкової – Звертайтесь до суду з відповідною позовною заявою.

 

Пропонуємо  зразок  позовної заяви:

 Окружний адміністративний суд м.Києва

м.Київ, вулиця Командарма Каменєва, 8, корпус 1

 Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ХХХ»

Місцезнаходження: ХХХХХ

Ідентифікаційний код: ХХХХХ

Засоби зв’язку: ХХХХХ

Відповідач:

Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві

Місцезнаходження: 01011, м.Київ, вул.Лєскова, 2

Засоби зв’язку: 201 12 12

  Позовна заява про скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії

  ХХХХХ 2014 року ТОВ «ХХХХХ» (надалі – «Позивач») отримав лист від ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві (надалі – «Відповідач») про розірвання договору №ХХХХХ про визнання електронних документів від ХХХХХ року, укладеного між Позивачем та Відповідачем (далі – «Договір») та про визнання податкової звітності, поданої засобами електронного зв’язку не прийнятою. Відповідач своє рішення обґрунтовує тим, що Позивач порушив істотні умови Договору, а саме: підпункт 16.1.11 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, яким покладено в обов’язок на платника податків повідомляти контролюючий орган про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи-підприємця, що Позивач місцезнаходження Позивача за податковою адресою не встановлено.

Позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що суперечить чинному законодавству з огляду на наступне.

Пунктом 14 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України надано визначення адміністративного договору – дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов’язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб’єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди. Згідно з наведеним визначенням адміністративного договору, необхідними ознаками адміністративного договору є: суб’єктна — обов’язковою стороною у ньому є суб’єкт владних повноважень; предметна – його змістом є права та обов’язки сторін, що випливають із владних управлінський функцій суб’єкта владних повноважень.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.

У відповідності до Договору, з моменту його укладення  Позивач здійснював подачу до органу ДПС податкових документів у електронному вигляді, у підтвердження чого Позивач отримував квитанції про прийняття (додаються).

П.3 розділу 3 Договору встановлює, що орган ДПС зобов’язаний забезпечувати приймання податкових документів в електронному вигляді платника податків у терміни, визначені законодавством для податкових документів в паперовому вигляді, та їх комп’ютерну обробку; забезпечувати відправлення квитанцій на електронну адресу платника податків. Однак ХХХХХ.2014 р. після направлення декларації з податку на додану вартість з відповідними додатками, Позивач отримав квитанцію, що документ не прийнято.

П.1 розділу 6 Договору встановлено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами. Згідно з п.4 розділу 6 Договору, орган ДПС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації. Тобто, визначено лише дві підстави одностороннього розірвання договору. Відповідач у своєму листі про розірвання договору не посилається на жодну з цих законних підстав. При цьому чинним законодавством не передбачено інших, ніж визначено у затвердженому Інструкцією з підготовки та подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв’язку договорі підстав для розірвання договору в односторонньому порядку з боку контролюючих органів.

Звертаємо увагу суду, що Позивач не змінював своє місцезнаходження, як на дату укладення Договору, так і до сьогоднішнього дня місцезнаходженням Позивача є місто Київ, ХХХХХ, про що свідчить статут, виписка з реєстру та відомості, що містяться в реєстрі.

Також Відповідач у своєму листі вказує, що  податкова звітність, подана засобами електронного зв’язку, тобто уся податкова звітність щодо якої у Позивача наявні квитанції про прийняття, вважається не прийнятою. При цьому форма та порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, окрім відповідних положень Податкового кодексу України, визначається Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 р. №1492 (далі — Порядок).

 Відповідно до пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов’язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов’язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов’язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Пунктом 49.11 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що в разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов’язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови, зокрема, у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв’язку, — протягом п’яти робочих днів з дня її отримання. Відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від’ємного значення об’єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов’язань тощо) забороняється.

          Згідно пункту 49.15 цієї ж статті Кодексу податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв’язку, вважається не поданою за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання податковим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації. Тобто, знову ж таки, Відповідач при прийнятті рішення про вважання податкової звітності неприйнятою, не керується чинним законодавством.

          Відповідно до пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України, за умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, вважається прийнятою, зокрема, в разі, якщо орган державної податкової служби із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Жодною нормою чинного законодавства не передбачено повноваження контролюючого органу спочатку приймати податкову звітність, а потім виносити рішення про її неприйняття.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У зв’язку з усім вищенаведеним, просимо:

—          Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від ХХХХХ 2014 року про розірвання договору №ХХХХХ та про те, що податкова звітність подана засобами електронного зв’язку вважається неприйнятою;

—          Зобов’язати Державну податкову інспекцію у Печерську районі Головного управління Міндоходів у м.Києві приймати податкову звітність від ТОВ «ХХХХХ» засобами електронного зв’язку

 

Додатки:

  1. Копія договору №ХХХХХ про визнання електронних документів від ХХХХХ.2014 р. – 1 на 3 арк.
  2. Копія квитанції №1 і №2 про прийняття та реєстрацію договору – 2 на 1 арк.
  3. Копії квитанцій про прийняття податкових декларацій з податку на додану вартість – 9 на 3 арк.
  4. Копія квитанції №1 від ХХХХХ.2014 р. про неприйняття звітності – 1 на 1 арк.
  5. Копія рішення про розірвання №ХХХХХ – 1 на 1 арк.
  6. Копія виписки з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців – 1 на 2 арк.
  7. Копія статуту – 1 на 11 арк.
  8. Копія протоколу про призначення директора – 1 на 1 арк.
  9. Копія відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі – 1 на 5 арк.
  10. Платіжне доручення про сплату судового збору №ХХХХХ від ХХХХХ – 1 на 1 арк.
  11. Довіреність представника – 1 на 1 арк.
  12. Копія позовної заяви для Відповідача – 1 на ____ арк.

 

ХХХХХ.2014 р.

 

Директор       _____________________ ХХХХХ

 


Якісна юридична допомога та представництво щодо захисту Ваших порушених прав у підрозділах ДФС України, судах,

Юридичні консультації та абонентське обслуговування.